Диспергатори

Хімічна природа диспергаторів

Найчастіше диспергаторами є поверхнево-активні речовини або їх суміші з різними значеннями HLB , які адсорбуються на поверхні частинок дисперсної фази, зменшуючи міжфазний натяг і покращуючи їх змочуваність безперервним середовищем. Така адсорбція зменшує ван-дер-ваальсові взаємодії між дрібними частинками та посилює відштовхувальні взаємодії, що допомагає утримувати їх окремо.

Механізм дії диспергаторів

Механізм дії диспергаторів базується на електростатичній та/або стеричної стабілізації. У випадку електростатичної стабілізації іонні диспергатори адсорбуються на поверхні частинок, надаючи їм поверхневий заряд і утворюючи так званий подвійний електричний шар – отримані заряди змушують частинки одного знака відштовхуватися одна від одної, що запобігає їхній коагуляції.

Стеричний механізм

У стеричному механізмі диспергатори з високою молярною масою (наприклад, полімерні) утворюють широкі захисні шари навколо частинок, просторова вуаль яких діє як фізичний бар’єр, що ускладнює зближення частинок та їх рекомбінацію. Стерична стабілізація часто менш чутлива до присутності електролітів, ніж електростатична стабілізація.

Електростерична стабілізація

На практиці багато сучасних диспергаторів поєднують обидва механізми – так звану електростеричну стабілізацію, де одночасно генеруються електростатичне відштовхування та полімерний бар’єр, що підвищує стабільність дисперсії навіть за змінних хімічних умов, таких як pH або іонна сила середовища.

Застосування диспергаторів

Диспергатори використовуються в багатьох сферах, зокрема в автомобільній промисловості як добавки до моторних олив та в будівництві як добавки до бетону. Їх також можна знайти в побутовій та косметичній хімії. У текстильній промисловості їх використовують як добавки до пігментів. Вони також використовуються в нафтопереробці.