Засоби для чищення та дезінфекції є важливими в харчовій промисловості для забезпечення безпеки та гігієни відповідно до чинних законодавчих вимог. Обробка харчових продуктів у належних гігієнічних та санітарних умовах вимагає регулярного очищення та дезінфекції з використанням спеціалізованих хімікатів.
Підтримка безпеки харчових продуктів має вирішальне значення не лише для успіху виробничої компанії, але й для здоров’я споживачів. Чистота та гігієна є основою забезпечення безпеки та високої якості харчових продуктів.
Для досягнення цього необхідно використовувати професійні засоби для чищення та дезінфекції. Ці типи продуктів не тільки допомагають видалити бруд, але й, перш за все, борються з патогенними мікроорганізмами, такими як бактерії, віруси та грибки, які можуть призвести до розвитку небезпечних захворювань.
Підтримка чистоти виробничих установок – це складний процес, який вимагає суворого дотримання певних процедур. Загальний підхід передбачає попереднє ополіскування та використання мийних засобів для очищення, а потім дезінфекцію на завершальному етапі. Стерилізація не завжди необхідна, головним чином залежно від конкретного характеру обробки. Однак ополіскування водою проводиться кілька разів, зазвичай перед очищенням установки та після кожного етапу очищення.
Технологія очищення на місці (CIP) найчастіше використовується для очищення промислових установок. Це вдосконалена система, яка дозволяє очищати обладнання та механізми без їх демонтажу. Ця технологія дозволяє миючим засобам, воді та іншим дезінфікуючим засобам циркулювати в обладнанні, що очищується на місці, досягаючи важкодоступних місць.
Правильний вибір мийних засобів для об’єктів харчової промисловості та їх використання відповідно до процедур підвищує рівень безпеки виробленої продукції. Препарати, доступні на ринку, адаптовані до специфіки різних харчових підприємств, включаючи м’ясокомбінати, заводи з переробки фруктів та овочів, а також молочні заводи.
Найважливіші групи засобів для очищення промислових установок:
Гідроксид натрію – це речовина з чудовими розчинними та омилюючими властивостями, а також хорошою бактерицидною дією, тому вона широко використовується для видалення бруду. Вона діє як на білки, так і на жири. Вона викликає осадження солей магнію та кальцію у воді. Тому її слід використовувати з м’якою або жорсткою водою, до якої додані пом’якшувальні або хелатні сполуки.
Метасилікат натрію – це ще одна лужна сполука з менш корозійними властивостями, ніж гідроксид натрію. Ця сполука також має хороші диспергуючі та емульгуючі властивості. Вона легко змивається.
Існують також інші, слабші основи, які мають деякі корозійні властивості щодо металів, але слабші миючі властивості щодо жирів та білків. Вони використовуються для очищення поверхонь, які не дуже забруднені.
Використання деяких сильних неорганічних кислот, зокрема азотної кислоти (V), а також хлоридної та сірчаної кислоти (VI), обмежується певними ситуаціями, такими як молочна промисловість, де необхідно видаляти відкладення, що утворюються під час виробничого процесу (наприклад, молочний камінь у пастеризаторах). Там, де проблема відкладень неорганічних солей менш значна, використовуються слабші кислоти, які є менш корозійними. Зокрема, фосфорну кислоту (V) можна поєднувати з поверхнево-активними речовинами для видалення всіх забруднюючих речовин, включаючи відкладення, за один крок.
Органічні кислоти слабші і тому менш небезпечні у використанні, ніж неорганічні кислоти, а також мають бактеріостатичну дію. Найчастіше використовуються глюконова кислота, оцтова кислота, лимонна кислота та винна кислота.
Вони знижують поверхневий натяг води та сприяють ефективному видаленню забруднюючих речовин. Через їх електричний заряд у розчині поверхнево-активні речовини можна розділити на:
Вони не мають корозійних або подразнюючих властивостей. Їх можна легко видалити з очищених поверхонь. Аніонні та неіонні мийні засоби не мають бактерицидних властивостей, на відміну від катіонних мийних засобів. Останні також можна використовувати як дезінфікуючі засоби.
Через хімічну структуру поверхнево-активних речовин багато з них утворюють значну кількість піни, особливо коли процедура очищення вимагає перемішування або тиску. Тому їх найчастіше використовують у поєднанні з антипінними засобами.
Ці речовини додають до мийних засобів для запобігання або зменшення осадження солей магнію та кальцію у воді та подальшого утворення відкладень. Вони можуть бути органічними або неорганічними сполуками. Серед неорганічних сполук найчастіше використовуються поліфосфати натрію. Вони мають хороші розчинні та диспергуючі властивості та покращують ополіскувальні властивості мийних засобів, до яких їх додають.
Основними органічними кондиціонерами для води або хелатуючими агентами є ЕДТА (етилендіамінтетраоцтова кислота) та НТА (нітрилотриоцтова кислота). Вони широко використовуються завдяки високій розчинності в рідких мийних засобах.
Найпоширенішими дезінфікуючими засобами в харчовій промисловості є галогени (гіпохлорнуватиста кислота, діоксид хлору та йод), пероксиди (включаючи пероксид водню та надоцтову кислоту) та поверхнево-активні речовини, до яких належать катіонні поверхнево-активні речовини з переважними дезінфікуючими властивостями. Дезінфікуючі засоби повинні мати широкий спектр дії. Вони не повинні бути токсичними для людини, повинні бути стабільними в робочих умовах та добре розчинятися у воді. На ефективність дезінфікуючих засобів можуть впливати різні фактори, такі як температура, pH, концентрація та час контакту, а також наявність органічних та неорганічних речовин.